В.М.Доманицький народився 19 березня (7 за старим стилем) 1877 року на Звенигородщині, в с.Колодистому (тепер Тальнівський район Черкаської області) в родині священика. Навчався в IV Київській гімназії, потім - в Київському університеті св.Володимира (1895-1900). Після закінчення університету В.Доманицький деякий час вчителював. Збирав і досліджував народні пісні. За громадську діяльність В.М.Доманицький був засуджений на заслання на Північ, згодом замінене на 3-річне перебування за кордоном. Помер в Аркашоні (Південна Франція) 10 вересня (28 серпня за ст.стилем) 1910 року.
Вчений-історик, письменник, філолог, археолог, етнограф, критик, публіцист, перекладач, бібліограф, журналіст і редактор, громадсько-культурний діяч, дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця, співробітник "Киевской старины", співзасновник видавництва "Вік", організатор кооперативного руху в Україні В.М.Доманицький народився 19 березня (7 за старим стилем) 1877 року на Звенигородщині, в с.Колодистому (тепер Тальнівський район Черкаської області) в родині священика.
Навчався в IV Київській гімназії, потім - в Київському університеті св.Володимира (1895-1900), де пройшов славнозвісну школу українознавчих студій професора В.Антоновича. Його товаришами в цей час були Г.Лазаревський, Д.Антонович, С.Єфремов, В.Лучицький, В.Чаговець, М.Кривинюк, А.Лівицький, М.Василенко, Д.Щербаківський - майбутні суспільно-громадські та культурні діячі. У студентські роки Василь Доманицький деякий час мешкав на квартирі В.Антоновича. Дерев'яний будиночок №20 на розі тодішніх Кузнечної та Жилянської вулиць був одним із найбільших осередків культурно-політичного життя Києва. В його стінах складався бібліографічний словник українських діячів, В.Антонович читав приватні лекції з української козаччини, відбувалися конспіративні вечори пам'яті Т.Шевченка. Після закінчення університету В.Доманицький деякий час вчителював. Збирав і досліджував народні пісні. Мав неабияку пристрасть до науки. Займався етнографічними студіями, брав участь в археологічних розкопках на Звенигородщині. Автор праць "Козаччина на переломі XVI-XVII ст." , "Пісня про Нечая", "Баляда про Бондарівну", "Піонер української етнографії З.Долленга-Ходаковський", "Критичний розслід над текстом "Кобзаря" (1907), "Авторство М.Вовчка" (1908), був редактором першого повного видання "Кобзаря" Т.Г.Шевченка (1907). Був фактичним редактором органу української фракції в I і II Державній Думі - "Рідна Справа - Думські Вісті". Автор численних статтей на політичні і громадські теми. Видав багато популярних брошур про Галичину й Буковину. Редагував популярну "Історію України" М.Аркаса. Василь Доманицький не змарнував жодної хвилини без праці як творчої, так і громадської. За спогадами його сучасників, він ніколи не дбав про себе. Недоїдав, а свої мізерні кошти вкладав у книги, громадські справи. Усього 10 років активної праці, з них п'ять - у ліжку, але й вони були заповнені працею. Так на побережжі Адріатичного моря, в лікарняному ліжку, перекладає "Жерміналь" Золя, російські повісті Марка Вовчка. О.Лотоцький писав про нього, що він мав "феноменальний стимулятор людської енергії". За громадську діяльність В.М.Доманицький був засуджений на заслання на Північ, згодом замінене на 3-річне перебування за кордоном. Помер в Аркашоні (Південна Франція) 10 вересня (28 серпня за ст.стилем) 1910 року. На похоронах В.Доманицького промови були заборонені. Численну жалібну процесію супроводжувала озброєна поліція. Були там з Києва С.Єфремов, Є.Чикаленко, Л.Яновська. Він прожив усього 33 роки, але залишив по собі велику спадщину , яку ще треба вивчати і вивчати.
Праці:
"Козаччина на переломі XVI-XVII ст."
"Пісня про Нечая"
"Баляда про Бондарівну"
"Піонер української етнографії З.Долленга-Ходаковський"
"Критичний розслід над текстом "Кобзаря" (1907)
"Авторство М.Вовчка" (1908)
Редактор першого повно