Прикметники багатий, хворий, гарний, поганий, високий, бистрий та інші вимагають після себе прийменника на з іменником у знахідному відмінку: "Настя така багата на слово, що я не мала коли й промовити до бабусі" (Ганна Барвінок); "Удався бідний на розкоші, та бистрий на розум" (із живих уст); "Він - змалку хворий на груди" (з живих уст); "На обличчя був препоганий" (Б.Грінчєнко); "На зріст височенька " (Б.Грінченко). Прикметник заздрісний (завидющий) стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку ("заздрісний на чуже") або з прийменником до й родовим відмінком іменника ("заздрісний до чужого"), або без прийменника, лиш з іменником у давальному відмінку ("заздрісний чужом^'); прикметник ласий стоїть із прийменником на та іменником у знахідному відмінку ( "ласий на ковбаси") або з прийменником до та іменником у родовому відмінку ( "ласий до ковбас").
Прикметник свідомий стоїть у реченнях звичайно з іменником у родовому відмінку - свідомий чого: "Мая-ковський був свідомий великого значення кіно" (журнал "Мистецтво"). Прикметники близький, цікавий стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками до, на й відповідним відмінком залежного іменника: близький смерті й близький до смерті, цікавий того й цікавий на те ("Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі - страх!"- М.Коцюбинський).
Ці паралельні форми, коли прикметник вимагає після себе прийменника або виступає без нього, треба знати, особливо літераторам, коли розмір і ритм тексту потребують конденсованого вислову: близький смерті, цікавий знати тощо.
Слід мати на увазі й те, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі характеру врочистості: "У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася" (Марко Вовчок); "Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням" Щ.Куліш).
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - Київ, 1994.