У пальті, в бігудях, у метрі

Часто у просторіччі чуємо: граємо на таніні, їдемо метром, два кіла яблук, сплю на бігудях. Це не випадкові мовні огріхи, поява їх мотивована і навіть закономірна. Адже в українській мові зв^язки між словами виражаються за допомогою закінчень. Запозичені з інших мов іменники типу кіно, піаніно, метро, кіло, бігуді мовець підсвідоме українізує, пристосовуючи до своєї мови. Окремі іншомовні «гості» зрештою таки адаптуються і починають змінюватися, як-от слово пальто. Тепер кажемо }' пальті, з пальтом, хоча був час, коли це вважалося помилкою. Літературна мова загалом чинить опір таким процесам, тому в сучасній українській мові чимало невідмінюваних слів, причому як давно запозичених, так і нових. Ііапр., назви кольорів: беж, маренго, хакі, бордо; назви спортивних змагань, ігор: ралі, регбі,ватерполо, доміно', розважальних закладів та програм: шоу, кабаре, вар'єте', назви їжі: какао, рагу, манго, монпасьє, драже тощо.

Уживання невідмінюваних іменників викликає певні труднощі при узгодженні з іншими словами у роді та числі. Справді, як правильно: смачне харчо чи смачний харчо, моє кепі чи моя кепі, модне бра чи модний бра. Усі названі іменники, як і більшість таких невідмінюваних слів в українській мові - середнього роду. Отже, кажемо і пишемо: старе пап'є-маше, підупале реноме, страшне цунамі, віртуозне сальто-мортале, омріяне ельдорадо, глибоке декольте, моє хобі, ваше кредо. Помітно менше невідмінюваних слів має чоловічий рід, пор.: молодий какаду, спокійний шимпанзе, прудконогий ему, шановний маестро, сучасний рок. Незначна кількість невідмінюваних іменників - жіночого роду, як-от: відома авеню, моя альма-матер, смачна кольрабі. У частини іменників на позначення істот (людей, тварин, птахів) розрізняють жіночий і чоловічий рід, напр.: молодий мансі і молода мансі, знайомий хіпі \ знайома хіпі, спритний кенгуру і спритна кенгуру, граціозний колібрі і граціозна колібрі. В окремих випадках з допомогою роду іменника розрізняються значення. Так, слово каберне - вино - середнього роду. Отже, вистояне каберне, славетне каберне. Каберне як сорт винограду має чоловічий рід, тому зелений каберне, стиглий каберне, поодинокі слова вживаються у множині: стародавні майя, тверді бігуді, нові графіті.

Рід - одна з формально-граматичних ознак іменників, котра не пов'язана з семантикою слова. Порівняймо наведені вище приклади- какаду - тільки чоловічого роду і колібрі - чоловічого і жіночого роду. Або назви грошових одиниць: песо, єре - середнього роду, а екю - чоловічого, у слові ескудо допускається і середній, і чоловічий рід.

Отже, щоб уникнути мовних огріхів, є одна рада -запам'ятати слова. Зауважимо, що пристосування іншомовних слів до української мови спостерігається не лише щодо форми (типу пальто - пальта - в пальті), але й щодо числа. Так, очевидно, під впливом зовнішньої подібності до форми множини іменник середнього роду жалюзі тепер вживається у множині: традиційне жалюзі і традиційні жалюзі. Під сильним тиском практики усної мови перебуває нині іменник івасі, адже частіше доводиться чути солоні івасі, свіжі івасі, тоді як нормативні поки що словосполучення солона (риба) івасі, свіжа (риба) івасі.