Іван Драч народився 17 жовтня 1936 р. в с. Теліжинці Тетіївського р-ну на Київщині. По закінченні середньої школи в Тетієві юнак викладає російську мову та літературу в семирічці сусідньго села Дзвінячого, далі працює інструктором райкому комсомолу. Перший його вірш був надрукований 8 травня 1951 р. Після служби в армії Драч вступає на філологічний факультет Київського університету , який йому не судилося закінчити. Павло Загребельний виручає вільнодумного студента роботою в “Літературній Україні”. Згодом І. Драч здобуває фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах у Москві , працює у майстерні кіностудії ім. Довженка ; після розгрому українського кіно переходить до редакції журналу ”Вітчизна”; з середини 80-х обирається до правління Київської організації Спілки письменників України, далі – його головою , а ще згодом – і Головою Народного руху України та депутатом Верховної Ради , нині керує тов. “Україна”, очолює Світовий конгрес українців та Конгрес української інтелігенції (КУІн).
Його твори виходили в перекладах мовами народів СРсР та основними мовами світу. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченко (1976) та Державної премії СРСР (1983) Іван Драч є автором таких збірок як “Соняшник”(1962), “Балади буднів”(1967), “Корінь і крона”(1974), “Американський зошит”(1980), “Сонячний сфінкс”(1978), “Теліжинці”(1985), “Храм сонця”(1988), “Вогонь з попелу “ (1996).