3.1. Як починати свою відповідь?
Ще в античні часи була визнана важливість вступів до промови: їх застосовували, і досить активно, щоб установити контакт зі слухачами. Деякі практичні оратори навіть заздалегідь складали вступи, щоб при нагоді використати їх. Кажуть, у Демосфена було більше 50 таких "домашніх заготівок" на випадок зненацька запотребованої промови.
На жаль, зараз проблемі вступу приділяється дуже мало уваги. Практично ніхто з абітурієнтів не використовує цю можливість значно збільшити свої шанси на успіх. Але ж початок відповіді можна зрівняти з настроюванням інструментів перед концертом! У всякому разі, на цьому етапі іспиту вам потрібно виробити правильне й коректне відношення до екзаменатора, закріпити в нього позитивну реакцію на вашу відповідь. Звідси випливають завдання першої фази відповіді:
а) установлення контакту з екзаменатором;
б) залучення його уваги;
в) створення відповідної атмосфери для відповіді.
Останнє тим більше важливо, що екзаменатор, як і будь-яка людина, піддається стереотипам у сприйнятті світу - або, у цьому випадку, нового відповідача.
Якщо ви з ходу потрапите до "чорного" кошика (інший -"білий"), видряпатися звідтіля, віддерти від себе й своєї майбутньої оцінки ярлик "поганості" буде непросто.
А тому...
Як би ви не хвилювалися, спробуйте приховати своє хвилювання, тому що, відповідно до стереотипу, "той, хто менше хвилюється, знає більше". Не ховайте погляд свій, яким би туманним він вам не уявлявся, оскільки "той, хто дивиться в очі - чесний". Не затягуйте підготовку до відповіді й взагалі - навіть якщо природа при створенні вас не дуже постаралася - спробуйте хоча б виглядати на іспиті серйозним і розумним. Можете навіть надягти окуляри без діоптрій, тощо.
І так далі.
Як не дивно, багато відповідей абітурієнтів закінчуються, так і не встигнувши початися, особливо якщо екзаменатор утомився, роздратований або є під впливом упереджень ("останній - двієчник"). Абітурієнт, наприклад, старанно продовжує відповідати на запитання, однак екзаменатор уже знає, яку оцінку (як правило - невисоку) він поставить. У чому отут справа?
Причина нерідко полягає в тому, що перші фрази відповіді були занадто тьмяними й незмістовними, але ж саме перші кілька речень зазвичай вирішальним чином впливають на співрозмовника. Екзаменатор звичайно більш уважно слухає саме початок відповіді - порив із цікавості, очікуючи чогось нового, а частіше з бажання відразу приблизно оцінити рівень знань абітурієнта, щоб мати можливість трохи розслабитися під час відповіді. Тому початку відповіді необхідно приділяти особливу увагу. При підготовці до іспиту потрібно обміркувати вступ до кожного білета.
3.2. Помилки на початку відповіді
3.2. 1. Зайва самовпевненість
На іспиті неприпустимі прояви неповаги як до екзаменатора, так і до розглянутої вами теми. У жодному разі не рекомендується починати відповідь зі слів: "Це дуже просто..."; "Взагалі, фізика - нудний предмет..."; "У цьому питанні я не згодний з Вернадським..." тощо.
Звичайно, ви маєте повне право на власну точку зору, але іспит тому й називається іспитом, що ви повинні продемонструвати певний, офіційно встановлений обсяг знань. Тому починайте завжди тільки в рамках, які передбачає питання квитка.
Крім того, хочете ви цього чи ні, ви повинні зважати на офіційний розподіл ролей. Навіть я