Албанська мова - державна мова Албанії. 2,9 млн. носіїв у Албанії, 1,8 млн. у Сербії та Чорногорії (провінція Косово), 120 тис. в Італії, 60 тис. у Греції (1989 р.).  Албанська мова належить до індоєвропейської родини, де займає окрему албанську гілку.

 

Історія

Албанська мова є продовженням зниклих давніх індоєвропейських мов (палеобалканських мов). Генетично вона є найближчою до іллірійської та мессапської мови, також помітні суттєві зв'язки з фракійською мовою.

У процесі довгої історичної взаємодії з мовами інших груп (болгарською, грецькою, румунською) албанська мова виробила ряд загальнобалканських структурно-типологічних рис (так званих балканізмів), утворюючи разом з цими мовами балканську мовну спілку.

Перші писемні пам'ятки відносяться до XV століття ("Формула хрещення" єпископа Паля Енґели, 1462) та XVI століття ("Служебник" Ґіона Бузуку, 1555).

Сучасна албанська мова

Сучасний албанський мовний ареал поділяється на дві діалектні області - тоскську (південну) та ґеґську (північну), які, у свою чергу, складаються з багаточисленних говірок. На основі цих двох діалектів у ХІХ столітті склалась літературна мова у двох варіантах. В Албанії переважно вживається тоскський діалект.

Лінгвістичні особливості

Фонетика

В албанській мові 7 голосних фонем та 29 приголосних. Особливостями вокалізму є відсутність у тоскському діалекті носових голосних та наявність їх у ґеґському, а також наявність особливого лабіалізованого звука "у", співвідносного до німецького [ü], та голосного "ë", змішаного ряду, редукованого. Характерною особливістю албанського консонантизму є наявність середньоязикових "dh" та "th", наявність слабких "l", "r" та сильних "ll", "rr"; наявність середньоязикових "q", "gj" та серії африкатів "c", "ç", "x", "xh". Албанська мова характеризується фіксованим наголосом (переважно на останньому складі), втратою або редукцією старих індоєвропейських початкових та кінцевих ненаголошених голосних, втратою індоєвропейських довгих і коротких дифтонгів з наступною їхньою монофтонгізацією та заміною вторинними короткими дифтонгами.

Граматика

За граматичною структурою албанська мова належить до мов з синтетичним флективним ладом, у якому елементи давньої флексії у процесі розвитку сильно змінились. В іменниковій системі наявні три роди - чоловічий, жіночий та середній, 4 відміни та 6 відмінків (форми родового та давального відмінків співпадають), означені та неозначені форми іменника, препозитивний і постпозитивний артиклі. Албанське дієслово має дві дієвідміни з розгалуженою системою способів (6 типів) та часових форм (3 прості й 5 складних).

Синтаксис

У синтаксисі албанської мови переважає відносно вільний порядок слів. 

Лексика

Албанська мова, окрім власне індоєвропейської лексики, включає багато запозичень різних часів з грецької, латинської, слов'янських, турецької, італійської, французької мов.

 

Д.Кузьменко 2004

  1. Селищев А.М. Славянское население в Албании. София, 1931
  2. Краткий албано-русский словарь. М., 1951 (2-е изд)
  3. Жугра А.В., Албанский язык / Советское языкознание за 50 лет. М., 1967
  4. Десницкая А.В. Албанский язык и его диалекты. Л., 1968
  5. Габинский М.А. Появление и утрата первичного албанского инфинитива. Л., 1968
  6. Грамматический строй балканских языков. Л., 1976
  7. Нерознак В.П. Албанский язык / Лингвистический энциклопедический словарь. М., 1990
  8. Hahn J.G. Albanesische Studien. SbAWW. 1883-1897 Bd 104, 107, 132, 134, 136
  9. Jokl<