Французька мова (Français) - державна мова Франції (і залежних територій), Бельгії, Швейцарії, Канади (головним чином Квебеку) - загалом 25 країн. Для 75 мільйонів людей французька - рідна мова, ще для 52 мільйонів - друга мова. Вона одна з п'яти офіційних мов Організації Об'єднаних Націй.

Французька належить до західно-романської групи романської (італійської) гілки індоєвропейської родини мов. Найближча до неї - ретороманська (Швейцарія) мова. Також є багато спільного з іспанською, португальською, провансальською. Менш схожі італійська, румунська, сардинська, корсиканська та латина.

Історія

Територія Франції до початку І тисячоліття була заселена кельтськими племенами. Після завоювання Галлії Юлієм Цезарем у 58-51 роках до Р.Х., цими землями поширилась народна (вульгарна) латина, з якої і розвинулась французька мова.  Історія французької мови поділяється на шість головних періодів: галло-романський, старофранцузький, середньофранцузький, ранньої сучасної французької, класичної сучасної французької, теперішньої сучасної французької.

Галло-романський період тривав з V до VIII століття. Вульгарна латина у Галлії почала набувати особливостей, що відрізняли її від латини, якою розмовляли в інших районах Римської імперії. Глоси Reichenau є хорошим зразком цієї мови. Наприкінці V століття Галлія була завойована західногерманськими племенами салічних франків, які поступово зливаються з галло-римським населенням і дають країні своє ім'я після утворення Французького королівства у 843 році.

Старофранцузький період тривав з ІХ до ХІІІ століття. У цей період діалект латини Північної Галлії перетворився на окрему мову (Langue d'oil) з власною граматикою. Перший текст цією мовою - "Страсбурзькі клятви" 842 року. Старофранцузька література почала розвиватися з Х століття - складалися поеми, що звалися жестами (chansons de geste). Кращим зразком французького героїчного епосу є "Пісня про Ролінда". До Х століття склалися два діалекти старофранцузької - північний (норманське, пікардійське та інші наріччя) та провансальський (гасконське, лангедокське та інші наріччя). Проте до XV століття французькою розмовляють тільки у центральному районі Іль-де-Франс. У провінціях, особливо у Провансі та Лотарингії, розмовляють на своїх мовах. Французька у цей період вже вивчалась у сусідніх країнах (особливо у Німеччині). У ХІ-ХІІІ столітті, після норманського завоювання, французька була мовою вищих класів у Англії, й справила величезний вплив на англійську мову. Цей вплив був настільки великий, що носії сучасної англійської не розуміють давньоанглійську (англо-саксонську), також вона була мовою хрестових походів у Левант (Сирію, Ізраїль).

Середньофранцузький період тривав з XIV по XV століття. У цей період відбулось багато змін у вимові та граматиці. Літературною мовою була обрана мова району Іль-де-Франс, мови інших провінцій стали занепадати. Французька замінила латину у адміністративних текстах.

Рання сучасна французька мова (XVI століття). Прагненням письменників цього періоду, наприклад "Плеяди", було піднести французьку мову до рівня латини. У 1549 Ж. дю Беллі публікує маніфест "Захист та прославлення французької мови". Видається роман "Гаргантюа та Пантагрюель" Франсуа Рабле, де французька проявилась у всій своїй багатобарвності. У 1539 королівський декрет (ордонанс) Франциска І наказує вживати французьку у діловодстві.

Класична сучасна французька мова (XVI-XVIII століття). У 1694 році створюється Французька академія, що складає нормативний словник та граматику французької мови. Народна латина, що лежала в основі повністю змінилась: на місці довгих та коротких голосних виникають відкриті та закриті голосні, ненаголошені голосні були редуковані аж до їх повної втрати, перестають вимовлятись кінцеві приголосні. У цей період ф