Шведська мова - державна мова Швеції. Вона є рідною для 90% населення країни, тобто для більш ніж для 9 мільйонів людей. Шведська також друга державна мова у Фінляндії (після фінської). Фінляндія була частиною Швеції до 1809 року, і, на сьогоднішній день, для 300.000 людей (6% населення) вона є рідною мовою. Близько 25.000 з них проживають на повністю шведськомовних Еландських островах. Також, ще з середньовіччя, існували шведськомовні общини в Естонії, але вже після Другої світової війни вони майже зникли. Після російсько-шведської війни, що закінчилась поразкою під Полтавою, чимало шведських поселень залишилось і в Україні, зокрема у центрі та на півдні.

З ХІХ століття до Другої світової війни більш ніж мільйон шведів емігрували, переважно до Північної Америки. Можна нарахувати кілька сотень тисяч людей, що розмовляють зараз шведською у різних частинах світу.

Шведська - скандинавська мова, що належить до германської гілки індоєвропейської родини мов. Вона близька до датської та норвезької, але інші скандинавські мови - ісландська та фризька - досить віддалені, бо зберегли архаїчний характер. З цієї причини скандинавську групу іноді поділяють на західну та східну підгрупи. До східної належить шведська з кількома різновидами, норвезька, датська та ютська (ютландська), до західної належать ісландська, фризька та ін.

Історія

З початку нашої ери до ІХ століття у скандинавських країнах розмовляли приблизно однією мовою, яку називають протоскандинавською. Вона збереглась у невеликій кількості рунічних написів того періоду.

В епоху вікінгів (800-1050) скандинави продовжували говорити практично однією мовою, яку за традицією звуть "датською", але в цей час вже з’явились особливості, що дозволяють розрізнити шведську, датську та норвезьку. Збереглися тисячі каменів з рунічними написами ХІ століття, що є підґрунтям таких висновків.

Як й інші мови, шведська багато запозичувала, проте завжди залишалась самодостатньою. З приходом християнства у шведській з’явилось багато латинських та грецьких слів, наприклад: kyrka (церква), präst (священник), mässa (меса), paradis (рай).

Протягом середніх віків, континентальні впливи не послаблювались, і письмова мова отримала багато від складної структури речення та заплутаної фразеології латини, що частково збереглось і до наших днів. Також величезний вплив на шведське суспільство мала міська культура ганзійських купців, писемні германомовні купці Ганзи з Любеку та Гамбургу внесли в шведську більш за будь-що в її історії. Давнє слово vindöga - вікно на даху ("око вітру") було замінено на fönster (герм. Fenster) у стіні. Eldhus ("вогняний дім") став kök (герм. Küche, kitchen); mö (дівиця) стала jungfru; börja (розпочинати) або begynna, gälda стали betala; mål та tunga (мова, наріччя) стали språk.

Мовою науки та освіти століттями була латина. Та протягом ХVІІ століття, коли Франція Луї XIV була головною країною Європи, французька стала мовою з вищим статусом, і її вплив в освіті та культурі зростав до XVIII. Нові запозичені слова (фонетично адаптовані до шведської) добре відображають культуру, що імпортувалась: modern (сучасний), journalist (журналіст), möbel (меблі), balkong (балкон), salong (салон), garderob (гардероб), mustasch (вуса), parfym (парфуми), sås (соус), kastrull (каструля), balett (балет), ridå (театральна завіса), pjäs (п’єса) та roman (роман).

У ХІХ століття на шведську почала впливати англійська. Головним чином у сферах пов’язаних з індустріалізацією, подорожами та спортом: jobb (робота), strejk (страйк), bojkott (бойк