ФОНЕТИКА

Метою модуля “Фонетика” є ознайомлення коритувача з основними класифікаційними ознаками мовних звуків та різноманітними фонетичними процесами сучасної української мови.

Засвоєння теоретичного матеріалу з розділу “Фонетика” має теоретичне і прикладне значення. Знання з фонетики необхідні студентові для вивчення наступних розділів “Сучасної української мови”, де використовуються основні фонетичні поняття та описуються фонетичні явища, що є засобом вираження різних граматичних характеристик як на рівні морфології, так і в синтаксисі. У прикладному аспекті фонетика тісно пов’язана з такими прикладними лінгвістичними науками, як орфоепія, орфографія та графіка. Адже кількість мовних звуків, поєднання їх за чіткими правилами, взаємодія звуків у мовному потоці – все це мотивує кількісний склад графем, або букв, орфографічні (правописні) та орфоепічні (правильна вимова) норми української мови. Тому знання класифікаційних ознак звуків української мови дозволить правильно обґрунтувати, зрозуміти і засвоїти правила української орфоепії, графіки та орфографії.

Прикладне значення фонетичних знань зумовило виклад матеріалу в чотирьох площинах: фонетика, орфоепія, графіка та орфографія. Хоча модуль “Фонетика” і не має чіткої структурації на чотири тематичні розділи, крім графіки, ті теми з фонетики, які мають прикладне значення, обов’язково пов’язані з параграфами з орфоепії та орфографії.

ЛЕКСИКА

Мета модуля "Лексика" - ознайомити користувача зі словниковим складом мови, із ознаками питомих (незапозичених) та запозичених слів, зі стилістично нейтральними та стилістично забарвленими словами, синонімами, антонімами, омонімами, паронімами, зі стійкими словосполученнями та фразеологізмами.

Лексика (від гр. lexicos - той, що відноситься до слова) - це всі слова, що є в тій чи іншій мові. Крім того, терміном "лексика" також позначають окремі шари (книжна, емоційно забарвлена, нейтральна) або групи (побутова, професійна, сільськогосподарська) лексики, словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика "Лісової пісні" Лесі Українки). Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.

МОРФЕМІКА

Метою модуля “Морфеміка” є ознайомлення читача з морфемною будовою слова. Поставлена мета визначає такі основні завдання, як:

а) засвоїти типи морфем сучасної української мови;

б) навчитися правильно проводити морфемний аналіз.

Знання з морфеміки необхідні студентові для вивчення наступних розділів “Сучасної української мови”, зокрема “Словотвору” та “Морфології”, які оперують поняттям морфеми для пояснення словотвірних та словозмінних явищ. 

СЛОВОТВІР

Модуль “Словотвір” має на меті ознайомити користувача із словотвірними процесами сучасної української мови. Поставлена мета визначає два основні завдання цього модуля: 

1) засвоїти типи способів словотвору;

2) оволодіти методикою та технікою словотвірного аналізу.

Набуті знання із словотвору необхідні для розуміння словотвірних явищ, що розглядатимуться у наступному розділі “Морфологія”. 

Словотвір як механізм творення нових слів використовує свої базові одиниці, але так чи інакше пов’язаний із поняттям морфеми – одиницею морфеміки. Користувач, вивчаючи дериваційні (словотвірні) процеси сучасної української мови, повинен навчитися розрізняти два типи лінгвістичного аналізу – морфемного (модуль “Морфеміка”) та словотвірного. Тому у модулі “Словотвір” багато практичних і тестових завдань мають порівняльний характер на паралелі "морфеміка – словотвір".

МОРФОЛОГІЯ

Метою цього модуля є ознайомлення користувача з теоретичними і практичними основами однієї зі структурних систем української мови – морфології. Морфологія (від гр. “форма” і “вчення”) – розділ граматики, який вивчає граматичні ознаки слова у зв’язку з їх морфемною будовою і словозміною.

Морфологія вивчає граматичні значення слів, які дають можливість правильно вживати і пов’язувати слова в реченні. Без урахування граматичних значень слів не можна побудувати речення і висловити думку. Речення, де слова стоять у вихідних (словникових) формах і не пов’язані за граматичними значеннями, не спроможне передати інформацію. Наприклад, Ганна зустрічати Іван. Тут слова виражають лише свої лексичні значення, і цього недостатньо, щоб передати думку мовця. Можна лише здогадуватися, що саме хотів сказати мовець: Ганна зустріла Івана; Ганна зустрічає Івана; Ганна зустрічається з Іваном; Ганно, зустрінь Івана тощо.

Отже, необхідно знати не лише лексичні значення слів, – що слово значить, – а і їхні граматичні значення – як слово значить.

Граматичні значення слів залежать від типу їхніх лексичних значень. Так, якщо слова називають предмети (хліб, книга) – у них одні граматичні значення (наприклад, роду, числа, відмінка); якщо слова називають динамічні ознаки предметів (писати, летіти) – у них інші граматичні значення (наприклад, часу, виду, способу) і т. д. Отже, для того, щоб вивчати граматичні значення слова, необхідно поділити словник на лексико-граматичні класи, які називаються частинами мови. Цьому присвячено § 1. Частини мови, в якому розглядається класифікація слів за лексико-граматичними ознаками. Наступні розділи модуля Морфологія тематично організовані за частинами мови. 

СИНТАКСИС

Для того, щоб правильно будувати текст, правильно зв'язувати слова у реченнях, потрібно ознайомитися з основними поняттями синтаксису - розділу граматики, який вивчає будову та граматичне значення словосполучення і речення.

СТИЛІСТИКА

Українська мова має багатий набір виражальних засобів. Ці засоби дають змогу висловлюватися відповідно до змісту, умов і мети спілкування. Кожна більш-менш стала сукупність таких виражальних засобів має свою сферу поширення (коло мовців), призначення (функції повідомлення, впливу тощо), мовні характеристики та стилістичні норми, які оберігають цю систему, роблять її стійким стилем.